Лекція 4 . Політична влада і форми її реалізації (2 год.) Автор: кандитат політичних наук Скочиляс Л.С. План Сутність категорії "влада" та основні концепції влади Ознаки та ресурси влади. Проблема легітимності політичної влади. 1. Основні концепції влади Для сучасної політичної науки характерне існування різноманітних підходів до визначення влади. Виділяють такі основні концепції влади. 1. Біхевіористська. Представники даного методологічного напрямку розглядають владу як особливий тип поведінки, що грунтується на можливості зміни поведінки інших людей. Походження поведінкового напрямку пов'язане з іменами американських учених Ч. Мерріама, Г. Лассуелла, Дж. Кетліна. Серед сучасних прихильників біхевіористського трактування влади можна назвати Р.Даля, Ю.Фальтера, Д.Річчі, Б.Кріка. У їхніх теоріях чітко виражена установка на емпіричне дослідження поведінки людини в політиці. Відповідно до природних властивостей людини трактується і політичний процес як похідний від них. Домінуючою рисою психіки і свідомості вважається прагнення до влади. Людина розглядається як “властолюбна тварина”. Влада, таким чином, розглядається як вихідний пункт і кінцева мета політичної поведінки особистості. Політичний процес відповідно до такого підходу розглядається як зіткнення індивідуальних прагнень до влади, у якому перемагає найсильніший. Рівновага прагнень до влади забезпечується системою політичних інститутів. 2. Телеологічні концепції влади характеризують владу як здатність досягати визначені цілі, отримувати намічені результати. Представники цього напрямку трактують поняття влади досить широко, поширюючи феномен влади і на взаємодію людини з природою. 3. Прихильники інструменталістського підходу досліджують владу як можливість використання певних засобів, зокрема насильства і примусу. 4. Відповідно до реляціоністських концепцій влада аналізується як міжособистісні стосунки, що дозволяє одному індивіду чи групі індивідів змінювати поведінку іншого індивіда чи групи. Тут основна увага фокусується на рольових відносинах, підкреслюється асиметричність владних відносин. Влада з'являється як взаємодія її суб'єкта й об'єкта, при якому суб'єкт за допомогою певних засобів контролює об'єкт. Існує три основних варіанти реляціоністської концепції: - теорія "опору" (Д.Катрайт, Дж.Френч, Б.Рейвен); - теорія "обміну ресурсами" (П.Блау, Д.Діксон, К.Хайнитс); - теорія "розподілу сфер впливу" (Д.Ронг). 5. У рамках системних концепцій влада виступає як безособова властивість, невід'ємний атрибут політичної системи (Т.Парсонс, Д.Істон). Основне призначення влади бачиться в авторитарному розподілі цінностей і прийнятті рішень. Якщо влада цією здатністю не володіє, вона приречена на перманентну кризу і занепад, тому що не здатна виконати свої функції. Владою над суспільством володіє тільки політична система як ціле. 6. Представники конфліктологічної теорії розглядають владу як можливість прийняття рішень, що регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях. У найзагальнішому трактуванні влада – це взаємодія суб'єкта й об'єкта, при якому суб'єкт за допомогою певних засобів контролює об'єкт. Одне з найбільш розповсюджених у рамках соціологічного підходу визначень влади належить М.Веберові. Влада – це здатність одного суб'єкта реалізовувати свою волю усередині даних соціальних відносин, незважаючи на опір іншого. У структурному відношенні основними компонентами влади є суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси). Суб'єкт і об'єкт влади є безпосередніми учасниками владних відносин. Суб'єкт влади (індивід, група, організація) за допомогою визначеного акта - наказу, розпорядження впливає на об'єкт владних відносин, наказуючи йому необхідне поводження. Об'єкт влади у свою чергу повинний обов'язково підкоритися. Без підпорядкування владні відносини не виникають. Влада завжди двостороння взаємодія суб'єкта й об'єкта, що передбачають соціальні норми, що закріплюють право одних віддавати накази тим, хто зобов'язаний їм підкоритися і що дозволяють застосовув...